Церква Голгофи

Ви знаходитесь: Beginning Church Testimonies

Свідоцтва

Print PDF
There are no translations available.

Пропонуємо свідоцтва деяких людей з нашої церкви.

Richard Selby
THE LORD JESUS CHRIST: OUR BLESSED HOPE

My dear Ukrainian brothers and sisters:

How many of you are deeply suffering right now? Maybe you are out of work and have been applying to jobs with no hope of getting an interview? Maybe you are struggling with sickness? Maybe someone very close to you has died or is dying? Maybe your boss at work is not making your life easy? Maybe one of your children is out of control? Maybe there is a sin in your life that is just hard to shake out.

It is so easy for us to have our minds on these circumstances (horizontal thinking) instead of having our eyes fixated on the Lord Jesus Christ (vertical thinking). We need to remember 2 Corinthians 5:15.

“And He died for all, that those who live should live no longer for themselves, but for Him who died for them and rose again.”

A life of vertical thinking is knowing that our old selves died with Him (Rom 6:8). Every thought and circumstance is to be given over to Him (2 Cor 10:5, 1 Pet 5:7). We need to pray in every circumstance (1 Thessalonians 5:17).

In my 24 years of walking with the Lord, I have learned one thing – I need to pray for each day ahead before I leave my bedroom for the day. I need to pray throughout the day each day in every situation knowing that God is in control of our lives. I also need to consult with the Lord about each step and move I make in my life beforehand (1 Sam 30). I know that there is a marked difference between the days when I have disciplined myself to pray like this and those days when I forgot and went back into my carnal “horizontal” thinking.

As I have learned to follow Him and not my own desires and self-centeredness (which I have not yet perfected unfortunately), I have seen His deliverance out of my circumstances time after time! I am confident that He has done, is doing and will do the same for you!

I also want to encourage you that you can know that we live in the last days! The Bible perfectly predicted the coming of Jesus Christ into Jerusalem in the book of Daniel chapter 9 and it was predicted to the exact day. This same Bible, the perfect word of GOD, predicts that we are now in the last days! It predicts a one world Government and European Unity (Daniel Chapter 2 and Revelation). It predicts church apostasy in the last days and we see it now that many churches forget about Biblical thinking and start to focus on the wrong things: making people feel good about themselves rather than preaching the Gospel. Also, Israel is now in the land which is perfectly predicted in Ezekiel 37:21.

Despite my struggles and tumultuous times in my life, I rest in knowing that my only comfort I really have in this life is knowing that God is in control!

Before Christ comes again… he promises to meet our needs!! Please read Matthew 6:25-34 and don’t forget to seek HIM first!

THINK VERTICAL and KEEP LOOKING UP TO HEAVEN – our redemption is coming soon!
Іра Кіркош
There are no translations available.

Служіння Богу – це радість і привілея, можливість проявити свою любов до Нього і до ближніх. Це не хоббі і не нудна повинність. Сам Ісус Христос є найкращим прикладом Служителя і, читаючи Біблію, хочеться наслідувати Його в цьому.
Я вірю в Бога з підліткового віку, і в мене завжди було бажання служити Йому, приносити плід для Його Царства. Але я не завжди мала правильне розуміння, що таке служіння й духовні дари.
Був період у моєму житті, коли я служила Богу тільки там, де мені особисто це подобалось, де було приємно, зручно і можна було весело провести час із друзями. А коли потрібно було вийти із зони особистого комфорту, в мене знаходилось багато причин, щоб відмовитись від служіння. Звичайно, це було неправильно, Дух Святий докоряв мені, я покаялась перед Богом і… впала в іншу крайність. Я бралась за все підряд, гарячково намагаючись «надолужити упущене», і в результаті нічого не встигала, постійно стомлювалась. До того ж, у мене дуже мало часу залишалось для спілкування з Ісусом. Я почувала себе винною перед Ним, була розчарована, що в мене нічого не виходить. Якийсь час я практично нічого не робила в церкві, бо думала, що в мене ніяких взагалі ніяких дарів немає. Але я тоді не знала про свою найбільшу помилку – я дивилась на себе замість того, щоб дивитись на Бога. Без правильних стосунків з Ним неможливо Йому догодити.
Поступово Господь відкриває мені розуміння духовних дарів і через Біблію, і через життя інших віруючих. У Церкві не кожен може бути проповідником, учителем в недільній школі чи співати в групі прославлення. Не я сама вибираю, що мені робити, а Дух Святий, Який кожному дає дари для служіння. Бог не хоче, щоб я служила для «галочки» або так, щоб усі бачили і хвалили мене. Для Нього важливо, з яким серцем я щось роблю. І ще – потрібно просити допомоги в Бога у кожній справі, бо без Нього ми нічого не можемо робити. 
Протягом останнього року особливим благословінням стало навчання у Школі Cлужіння київської Церкви Голгофи. Я спостерігала за служителями нашої церкви, мала постійну можливість молитися з ними і приймала від них багато корисних порад, як працювати для слави Божої. У мене була можливість почути свідчення від інших віруючих про те, як вони служать Богу. Особливо цінним для мене є семінар «Дари і робота Святого Духа», що проводила Саша Андріяшина. Дійсно, ми повинні шукати славу і красу Святого Духа, любити Його. Він веде нас, тому в нашому житті немає випадковостей. Дух Святий діє в нашому серці, щоб ми були готові до виконання Його повелінь. Дари Святого Духа повинні збудовувати і нас особисто, і всю церкву, єднаючи її членів. Слава Богу за Його дари!
Отже тепер саме так я і намагаюсь жити та служити Господу в радості і Його обов'язково Його силою.
«І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Колосянам 3:17).
Саша Ельмидуст
There are no translations available.

Добрый день, родная семья! :)
Есть столько поводов благодарить, просить и славить Бога, что я затрудняюсь в выборе, с чего начать. Так благодарю ВАС за молитвы, за то, что Бог действует в жизни моих родных, за все сложности и переживания. Будем-с, излагать по порядку:
МАМА
У мамы, слава Богу, все наладилось с поджелудочной. Скорую (из-за сердечных болей) уже месяц как не вызывали. Еще мы проделали уколы под глаза, чтоб зрение совсем не пропало (у нее 10% осталось), и она даже стала немного лучше видеть. Слава Богу! Через все эти сложности Бог учит и меня, например терпению и любви. Когда я стала раздражаться на мамины просьбы (т.к. совсем выматывалась, то просила у Бога любви). И знаете выход? Я просто, перед тем как присесть отдохнуть, спрашивала: «Мам, тебе что-то сделать?» – таким образом, я начала ее опережать, и давать ей то ценное внимание и любовь.
АНДРЕЙ (старшой)
Он еще чаще стал выпивать, а это начало приводить к скандалам. Вот последний был во вторник. Тяжело передать насколько сложно слышать когда люди, которых любишь и молишься о их спасении, ругаются. В этот раз я закрылась с Андреем в комнате и начала искренне изливать все, что я думаю и чувствую. Мне больно смотреть, как ты идешь в ад и т.д. Он слушал, плакал. Но на вопросы о Боге, стучал себя в грудь и говорил, что его Бог – там. Я рада, что хоть он и был выпивший, но все же слушал. Прошу Бога, чтоб эти семена упали на благодатную почву.
РАБОТА::))
АИДА
Та самая сотрудница, с которой мы 2 раза ездили отдыхать, и она все еще милостиво терпит меня. Вот последние из ее фраз: «Я знаю, что если ты говоришь «я буду молиться», то позитивный ответ гарантирован на 50%. А без молитвы, надежды нет». И вот, она просит, чтобы я молилась за ее маму.
КОСТЯ (мормон)
Со следующей недели, он должен был прекратить работу, т.к. родители ребенка не могут себе позволить оплачивать его услуги. Мы продолжаем общаться с ним о его вере и моей :))
Потом открылась позиция помощника психолога и его спросили, хочет ли он туда. Он, конечно, согласился. Дело в том, что на эту позицию мы давно подавали резюме и проходили собеседования (нас было 10). Выбрали девочку (которая теперь уходит в декрет), но тогда подкидывали монетку и выбирали между ней и мной. Я тогда молилась, и выбрали ее. Класс! Это был ответ. И теперь, набравшись еще больше опыта с моими бубочками, я не знала, что делать, ведь мне так нравится работать в детском саду, но и с детками с особыми нуждами тоже, нравится. А это уже четвертый год работы в детсаду. А по специальности опыт тоже нужен. Мы снова молились, и девчоночки со мной, за Божью волю. Я просто подошла и сказала, что мне все еще интересна эта работа. Зам. директора извинялась, что не подумала за меня. Я сказала, что не страшно. И вот через пару дней она подошла, и сказала, что сделает меня еще более счастливой ГЕРЛ, и просит, чтоб я перешла на эту позицию. Моя первая реакция: «А что же Костя?» – «Он будет в детском садике». Слава Богу! Так я смогу продолжать рассказывать ему об ОДНОМ БОГЕ:))
ВОТ ТАК ОТВЕТ! Представляешь!?! О, БОГ ВЕЛИК!
КАК тут не ХВАЛИТЬ И НЕ БЛАГОДАРИТЬ ПАПОЧКУ?!!! Спасибо ТЕБЕ, МОЙ БОГ. Спасибо, за ту надежду, которую Ты даешь. Я знаю, что у Тебя будет все справедливо!!! :)
Ободритесь, милые. Как бы сложно не было, а Бог не покинет. Еще раз спасибо, всем вам за ваше терпение, молитвы и любовь. Пожалуйста, продолжайте молиться за всех любимых человечков из моей повседневной жизни и служения. И за бубочек из детского сада и за новых бубочек с совсем неординарным мышлением. И, конечно, за меня, чтобы Папочка наполнил Своим Духом. И тогда все будет по Его ВОЛЕ и во славу ЕМУ.
Молюсь о вас и о ваших семьях.
С любовью, благодарностью и радостью :)
Саша Эльмидуст
Встань, потому что это твое дело, и мы с тобою: ободрись и действуй! Ездр.10:Добрый день, родная семья! :)

 Есть столько поводов благодарить, просить и славить Бога, что я затрудняюсь в выборе, с чего начать. Так благодарю ВАС за молитвы, за то, что Бог действует в жизни моих родных, за все сложности и переживания. Будем-с, излагать по порядку:

МАМА. У мамы, слава Богу, все наладилось с поджелудочной. Скорую (из-за сердечных болей) уже месяц как не вызывали. Еще мы проделали уколы под глаза, чтоб зрение совсем не пропало (у нее 10% осталось), и она даже стала немного лучше видеть. Слава Богу! Через все эти сложности Бог учит и меня, например терпению и любви. Когда я стала раздражаться на мамины просьбы (т.к. совсем выматывалась, то просила у Бога любви). И знаете выход? Я просто, перед тем как присесть отдохнуть, спрашивала: «Мам, тебе что-то сделать?» – таким образом, я начала ее опережать, и давать ей то ценное внимание и любовь. 

АНДРЕЙ (старшой). Он еще чаще стал выпивать, а это начало приводить к скандалам. Тяжело передать насколько сложно слышать когда люди, которых любишь и молишься о их спасении, ругаются. В этот раз я закрылась с Андреем в комнате и начала искренне изливать все, что я думаю и чувствую. Мне больно смотреть, как ты идешь в ад и т.д. Он слушал, плакал. Но на вопросы о Боге, стучал себя в грудь и говорил, что его Бог – там. Я рада, что хоть он и был выпивший, но все же слушал. Прошу Бога, чтоб эти семена упали на благодатную почву.

РАБОТА::)) АИДА. Та самая сотрудница, с которой мы 2 раза ездили отдыхать, и она все еще милостиво терпит меня. Вот последние из ее фраз: «Я знаю, что если ты говоришь «я буду молиться», то позитивный ответ гарантирован на 50%. А без молитвы, надежды нет». И вот, она просит, чтобы я молилась за ее маму.

КОСТЯ (мормон). Со следующей недели, он должен был прекратить работу, т.к. родители ребенка не могут себе позволить оплачивать его услуги. Мы продолжаем общаться с ним о его вере и моей :))Потом открылась позиция помощника психолога и его спросили, хочет ли он туда. Он, конечно, согласился. Дело в том, что на эту позицию мы давно подавали резюме и проходили собеседования (нас было 10). Выбрали девочку (которая теперь уходит в декрет), но тогда подкидывали монетку и выбирали между ней и мной. Я тогда молилась, и выбрали ее. Класс! Это был ответ. И теперь, набравшись еще больше опыта с моими бубочками, я не знала, что делать, ведь мне так нравится работать в детском саду, но и с детками с особыми нуждами тоже, нравится. А это уже четвертый год работы в детсаду. А по специальности опыт тоже нужен. Мы снова молились, и девчоночки со мной, за Божью волю. Я просто подошла и сказала, что мне все еще интересна эта работа. Зам. директора извинялась, что не подумала за меня.  И вот через пару дней она подошла, и сказала, что сделает меня еще более счастливой ГЕРЛ, и просит, чтоб я перешла на эту позицию. Моя первая реакция: «А что же Костя?» – «Он будет в детском садике». Слава Богу! Так я смогу продолжать рассказывать ему об ОДНОМ БОГЕ:))ВОТ ТАК ОТВЕТ! Представляешь!?! О, БОГ ВЕЛИК!КАК тут не ХВАЛИТЬ И НЕ БЛАГОДАРИТЬ ПАПОЧКУ?!!! Спасибо ТЕБЕ, МОЙ БОГ. Спасибо, за ту надежду, которую Ты даешь. Я знаю, что у Тебя будет все справедливо!!! :)

Ободритесь, милые. Как бы сложно не было, а Бог не покинет. Еще раз спасибо, всем вам за ваше терпение, молитвы и любовь. Пожалуйста, продолжайте молиться за всех любимых человечков из моей повседневной жизни и служения. И за бубочек из детского сада и за новых бубочек с совсем неординарным мышлением. И, конечно, за меня, чтобы Папочка наполнил Своим Духом. И тогда все будет по Его ВОЛЕ и во славу ЕМУ.

Встань, потому что это твое дело, и мы с тобою: ободрись и действуй! Ездр.10:4

Даша Прощенко
There are no translations available.

Останні півтора року мого життя були періодом реабілітації після аварії, що сталася на початку літа 2009 року. Думаю, що багато хто з вас пам’ятає той день. Дві команди з нашої церкви їхали в протилежних напрямках від Києва: одна – в с. Буки Черкаської обл., інша – с. Мар’янівку Київської обл. для проведення євангелізації та дитячого фестивалю. Наша група з восьми чоловік не доїхала до Мар’янівки.
Ми потрапили у аварію.
З тих пір пройшло чимало часу, та я добре пам’ятаю події того дня. За час реабілітації мені зробили одну операцію на обличчі, три операції на руці, і одну операцію на нозі. Згадуючи усе, я ще більше ніж тоді розумію та відчуваю Божу любов до мене, Його милість і вірність обіцяному.
Кілька тижнів тому мені робили черговий рентген плечової кістки лівої руки. Моя рука нарешті повністю зрослася!!! Період зростання кістки затягнувся від звичайних 3-х місяців до 15-ти місяців повільного зростання та відновлення всіх функцій руки.Цей час Господь не тільки поступово зцілював мене фізично, Він зміцнював мене духовно, зрощував мою віру. Я дякую Йому за любов, милість і вірність. Дякую всім вам, брати та сестри, за те, що ви були відкриті до всього того, що Господь робив через вас у моєму житті. І я впевнена, що не тільки в моєму.
Тільки тоді, коли ми повністю, без залишку віддаємо своє життя Христу, Він може робити через нас великі речі.
30.10.2010 р. Даша Прощенко
"Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього".
2 Хр.16:9
Валя Лукинова
There are no translations available.

С 2009 года я нахожусь в общине «Церкви Голгофы», привыкаю, рознакамливаюсь, ищу свое место в жизни церкви... а еще год назад я была в поисках. Я хочу рассказать о моем поиске церкви, всех чувствах, переживаниях и открытиях, сопровождающих меня в этой дороге, в этом путешествии.

Итак, начнем... В 2008 в моей церкви сложилась такая ситуация, что большинство людей, в том числе и я, были вынуждены искать себе новый дом. Для меня это было тяжелое время. Время, когда нужно было покидать все дрогоценное сердцу, все привычное и когда-то «идеальное» (по моему мнению); покидать место, где все было знакомо и привычно, где происходили дорогие сердцу события.

В своих поисках я выбрала следующую стратегию: написать качества и характеристики, которым должна отвечать моя новая церковь, хорошо присмотреться к пастору и всей пастве и прослушать проповедь (будет ли она касаться моего сердца и отвечать на жизненные вопросы) ... В итоге, у меня вырисовалась модель церкви, которая в точности отвечала моей «первой». Мое сердце было «недовольно» почти каждой церковью. Слава Богу, что Он решил вмешаться. Как? Я попала в одну церковь и услышала проповедь о том, какие церкви хорошие, а какие плохие. И в этих словах я услышала не только неприязнь к церквям другой деноминации, но и к людям, которые их посещают. Там же я увидела пару брошюр и картин, которые так и кричали – «только эта церковь заслуживает внимания Господа». Я была в негодовании!!! Как так? Ведь мы же любим и прославляем одного Бога, у которого имя – Любовь. Мы все читаем любимую главу в Послании Коринфянам о любви, мы все знаем о заповеди Господа любить и служить друг другу, но при этом сколько горечи и осуждения в наших сердцах!!! Меня переполняли гнев и непонимание. И вдруг я увидела себя. Я увидела девушку, которая осмелилась оценивать церковь; которая считает, что только ее «бывшая Феофания» – эталон Божьей Церкви; которая осмелилась судить людей по их принадлежности к той или иной церкви. И мое сердце сокрушилось. Я воззвала к Богу о прощении и любви, любви в моем сердце ко всем верующим и церквям, которые славят Господа – нашего Спасителя. Я приняла решение принимать христиан независимо от того, к какой общине они принадлежат. Я укрепилась в истине, что мы призваны любить друг друга и заботиться друг о друге, объединяться в борьбе против дьявола, а не помогать ему портить наши сердца и уходить от Господа. Поэтому мой «гениальный» план и стратегия поисков идеальной церкви изменился, теперь я искала не совершенную, а МОЮ церковь. Теперь главное для меня было – ощущать в церкви любовь. Не просто видеть улыбки и приветствия, а чувствовать эту Божью любовь, которая переполняя сердца, изливается на окружающих.

Еще одним кретерием были доступность пастора. Мне были важны какие-то личные отношения, возможность общаться, делиться всем происходящим в моей жизни, получать наставление. Поэтому я опасалась больших церквей, где часто общение с пастором – это привилегия особенных приближенных людей. После своего знакомства и первого разговора с Лешей Сатенко я наблюдала за ним, глядя за тем как люди идут к пастору после служения. Я подумала: «Ну что ж, похоже, люди ему доверяют, а он терпеливо всех слушает. Похоже, что он говорит разумные вещи и служит каждому из них как может». Но когда на следующее служение Леша подошел и сам обратился ко мне со словами «Привіт, Валю! Як справи?» – меня это покорило сразу же. Он помнит мое имя! Он помнит мои вопросы и проблемы и готов общаться о них! Тогда вопрос о том кто мой пастор был решен.

И сегодня я хочу признаться в любви ко всем вам – моим голгофчикам. Многих я не знаю, еще больше людей не знают меня – но я люблю «Церковь Голгофы» со всеми ее членами – руками, ногами, пальчиками… Я люблю, потому что Господь любит эту церковь и всех вас!

Валя Лукинова

Аня Шевченко
There are no translations available.

Хочу поделиться небольшим свидетельством о том, как Господь изменил мои отношения с мамой.

Краткая предистория : в Иисуса я поверила когда мне было 23 года, до этого начиная с 9 класса школы мои отношения с мамой были сложные. Несколько лет назад, когда я вернулась в Киев, чтобы жить с мамой и сестрой, я поняла, что отношения с людьми не налаживаются только потому, что прошло несколько лет и мы жили отдельно. Я вернулась домой , а мои отношения с мамой остались такие же как и были до моего отъезда.
В подростковом возрасте мне нравились молодежные тусовки, в которых я научилась общаться с людьми в очень хамском тоне и сама того не замечала. Еще несколько лет назад свою маму мне было сложно называть ласково, легче было нахамить.
И потом я слышала много свидетельств  христиан, которые говорили, что они молились, чтобы Бог дал им любовь к родителям – и это произошло в их жизни.
Я знала Божью заповедь об уважении родителей и видела, что моя жизнь не соответствует этому. И  также мне хотелось любящих отношений в своей семье и решила попробовать помолиться.
Я стала молиться и просить у Бога  любви к своей маме. Сначала у меня пропала неприязнь и гнев на мою маму, а потом захотелось назвать  маму как-то по-доброму, ласково, обнять ее. Но как?
И опять я стала наблюдать за верующими, за их отношениями с мамами. И стала заучивать добрые слова и потом старалась произнести их дома своей маме и обнять ее, позвонить ей, чтобы она чувствовала мою любовь к ней.
Но, даже теперь, в нашей семье время от времени  все-таки  происходили ссоры и мы стали делать следующее - просто прямо посреди  ссоры начинать молиться и просить Господа о помощи, поддержке наших взаимоотношений и Его милости в разрешении нашего конфликта.
Сейчас мои отношения с мамой хорошие, но случаються разные моменты, но между нами есть любовь и уважение. Все эти годы Господь действовал и в моей маме и во мне.
Иисус дает нам любовь и учит нас любить  в семье друг друга каждый день.
И всегда, в хорошие или в сложные времена, вспоминаю призыв  пастора Фила Мецгера через которого, Господь проговорил к моему сердцу. На одной из конференций он сказал приблизительно так : «Если вы хотите быть миссионером – идите, идите, идите в свои семьи и несите своей семье любовь Иисуса Христа».

С любовью в Иисусе Христе,
Аня Шевченко


Даша та Катя Прощенко
There are no translations available.

З дитинства ми з мамою ходили до церкви менонітів.  Пізніше, коли ми вже трохи підросли ходили до церкви самі. У віці 10-11 років ми потрапили на дитячий фестиваль клубу «Суперкнига». Через деякий час ми почали ходити в Церкву Голгофи. Ми бачили там єдність і любов людей один до одного і любов до Бога. Пройшло майже 8 років з того дня, коли наші життя перестали належати нам, в той день ми отримали прощення за свій гріх і примирення з Богом через Христа. Наші життя змінилися назавжди. І причина цього не в нас, Божа любов змінила нас. З того дня наша мета – жити для того, щоб славити своїм життям Христа. Повнота щастя християнина тут на землі – славити Христа. Ми прославляємо Його, і тому ми щасливі, ми щасливі, і тому прославляємо Христа. За час ходіння з Богом ми мільйон разів, у різних життєвих ситуаціях переконувалась у Його безмежній любові та вірності. Часто лише повертаючись назад після пережитого, ми бачимо лише одні сліді на піску, Його сліди. Це Він ніс нас на руках. Ми всі пам’ятаємо вірш:  «Бо Я знаю ті думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки спокою, а не на зло, щоб дати вам будучність та надію». (Єр.29:11).

У той момент, коли мікроавтобус перевертався, ми і всі речі для фестивалю в перемішку літали по салону, вдаряючись об усе, що тільки можна, в той момент не впевнена, що можна було сказати, що це на добро. Просто не вдалося придумати до чого застосувати цю фразу.  В той момент  тільки одне точно і впевнено я могла сказати – Господь поряд. Саме з Його любові та милості ми всі залишились живими, не переламали шиї, коли перевертались, у Каті цілий хребет, моя нога залишилась цілою, коли її витягли з-під сидінь, Наташу відкинуло на мішки з м’якими іграшками і вона без переломів. Він увесь час був поруч: там в лікарні в Іванкові, де не вистачило наркозу, щоб зашити мені скроні та скласти до купи кістку, Він був моєю анестезією. Він був поруч, давав сили усім стерпіти біль. Наші  життя в Його руках ще з того холодного зимового дня 2001 року. Ми  вдячні Йому за спасіння, милість і любов. У лікарні ми відчували Його присутність і любов через ваші молитви, підтримку, есемески, відвідування. Ми щасливі, бо наші життя в Його руках. Ми славимо Його, бо це саме те, для чого ми живемо.

Даша та Катя Прощенко

Кера Денні
There are no translations available.

Був час коли я дуже багато працювала. В цей час у мене був собака, його звали Джек. У мене не було досить часу, щоб гуляти з ним. Я вирішила завести ще одного собаку, щоб Джеку не було нудно. Це була погана ідея.  Замість того, щоб грати разом, молодший собака мучив Джека. Тому, я вже гуляла з двома собаками кожен вечір, і в цей час вони більше вигулювали мене, ніж я їх!

Одного дня, коли я вигулювала своїх собак, ми забралася на горб, досить високий. Я відпустила собак побігати. Я не могла з радістю дивитися на захід сонця як завжди, але, не знаю чому, я підняла очі вгору. Я побачила хмари, які швидко пливли наді мною, хоча не було вітру. Я сказала вголос: “Хмари пливуть дуже швидко”. Я сама не думала, що скажу це вголос. Відразу ж, після того, як я сказала цю фразу, я почула слова. Хто міг говорити зі мною, адже я стояла одна та тому горбі?

Бог говорив:

“Так,  Я теж працюю в твоєму житті, хоч ти цього навіть не бачиш, тому що дивишся вниз. Підніми очі і дивися на Мене”. Я заплакала і сказала: “Пробач мене”.

Це підбадьорило мене відпустити мої проблеми і дивитися на Бога. Він працює в моєму житті, навіть якщо я цього не завжди помічаю. Він вірний.

“Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю”.

До Филип’ян 2:13

“Я певний того, що Той, хто в вас розпочав в вас добре діло, виконає його аж до дня Ісуса Христа”. До Филип’ян  1:6

Кера Денні

Женя Шевченко
There are no translations available.

Важливо сіяти!  Маленька історія великої Божої  роботи (в процесі розвитку)

У мене є рідний брат Діма, старший за мене на 1,5 роки. Як водиться, в дитинстві між нами траплялися різні стосунки:  і хороші, і сумні. Проте у підлітковому віці наші стосунки остаточно набули військового характеру і  перемир’я лише зрідка.

Звісно, відколи я прийшла до Бога, я потихеньку молюся за брата, переважно лише за його спасіння.

Якось ми зі співробітниками (в „Молоді для Христа”) говорили про те, як важливо сіяти. Сіяти любов, дружнє ставлення, молитву, слова підтримки і т.п. Просто сіяти - постійно і не очікуючи на відповідь.

Врешті я зрозуміла (Бог відкрив очі!), що моє родинне поле стоїть незасіяне і почала намагатися сіяти, не очікуючи на відповідь.

І Господь став робити справжні дива в серці брата!

По-перше, Господь став показувати мені, за що молитися.  У мене стали виникати конкретні бажання: н-д, щоб я знову почула звернення „сестра”.  Пройшло ЗОВСІМ МАЛО ЧАСУ, і одного дня вдома я почула „ей, сестра, ти чай будеш?”. Я навіть не одразу помітила, але коли усвідомила, то подякувала Богові і відчула, що починається інше життя, тепер у Діми з’явився „таємний Друг”, бо він і не здогадується, що це Господь працює в його серці!

От з тих пір і почалося. Н-д, історія на День Св.Валентина:  Минулого року (2008)я вислала брату sms „ми любимо тебе”. Насправді то був геройський вчинок, бо відповіддю міг бути сарказм, різкі слова і т.п. Але Діма мовчав. Проте наступного ранку я відчула, що атмосфера між нами змінилася. Тепер і він намагався бути м’якшим у спілкуванні. На Св.Валентина -2009 я нічого нікому не слала – навіть не помітила це свято. Вже збиралася спати, та заходить брат і дарує милу керамічну черепашку, до панцира якої ВІН САМ ПРИЧЕПИВ СЕРДЕЧКО... Такого не може бути, бо такого не може бути!!.  Ця черепашка –  найдорожча в світі, бо це доказ, що Господь виконує мрії!

Звісно, все це дивовижна робота Бога і ВОНА ТРИВАЄ! Треба гаряче молитися за мене, бо часто я реагую за звичкою, не правильно. Але якщо молитися, пильнувати і сіяти любов, як того Бог хоче, то Тато дає милість бачити плоди і це найбільша радість!

Підбадьорюю нас всіх продовжувати сіяти!

Женя Шевченко

 

Оля Луценко
There are no translations available.

Я полюбила Иисуса, когда училась в 10 классе. Двое верных миссионеров из Америки открыли для меня Его сердце и своей жизнью явили Божью любовь. Никогда до этого я не предполагала, что жизнь может быть такой полноценной, а сердце таким спокойным, когда Христос прощает и освобождает. Навсегда запомню тот осенний день, когда Иисус стал моим Господом – я отдавала жизнь Богу и слезы радости текли по щекам...

Два года спустя я первый раз приехала на всеукраинскую конференцию Церквей Голгофы. Там Господь крестил меняСвятым Духом. После того дня моя жизнь кардинально изменилась. Приехав с конференции, я вся светилась от радости. Сердце переполняло одно-единственное желание – идти на улицы и говорить людям о даре спасения во Христе. Именно тогда Господь привел меня в любящую церковную семью, которая стала для меня удивительным источником ободрения и поддержки, подарила мне много друзей. В церкви я узнала больше о сердце Христа, силе Слова спасать и растить, сверхъестественном действии молитвы и Его великом поручении. «Идите и научите все народы…» Эти слова навсегда сокрыты в моем сердце с самого того дня, когда я впервые услышала их в церкви.

Вспоминая, как все начиналось, я понимаю, что желание стать миссионером зажглось в моем сердце, когда я еще училась в университете. Я слышала истории простых, обычных людях, чьи жизни становились удивительными инструментами спасительной работы Бога на земле. Эти истории потрясали меня. Я наблюдала за тем, как такие люди служили в моей стране и городе. Их пример потрясал меня. Глубоко в моем сердце я стала слышать призыв. Это поразило меня. Бог силен в человеческой слабости, Его Дух дышит, где хочет, Он силен двигать горы, освобождать людей, семьи, народы. Чем больше я наблюдала за Его преображающей любовью, тем больше хотела стать частью Его мечты.

В 2007 году я впервые поехала миссионером в Кыргызстан. Эта страна в самом центре мусульманского мира с ее уникальной культурой, традициями и верованиями многому меня научила. Я познакомилась с людьми, жаждущими Живой Воды, с горячими и открытыми сердцами. Какой честью было делиться драгоценными словами жизни с теми, кто никогда не слышал имя Иисуса Христа, иметь возможность сеять, поливать и в молитве просить могущественного Отца прорастить  посеянные семена! Какой честью было молиться вместе с сиротами из приюта в маленьком селе, видеть, как они впитывали каждое словечко любви о Друге Христе! Какой честью было слышать, как на родном языке славит Господа наша кыргызская церковь, собираясь вместе! Одно Тело, один Дух, один Отец!...

Вторая поездка в Кыргызстан полностью изменила мой жизненный путь. Эта страна, дети, кыргызский язык пленили мое сердце. Уезжая из Кыргызстана во второй раз, я знала – часть моего сердца навсегда останется в этой стране, с ее народом. Я чувствовала, что еще вернусь.

Сейчас я молюсь, ищу Его водительства и обеспечения на переезд в Кыргызстан по крайней мере на год. Я планирую уйти с работы в конце мая и переехать в Кыргызстан в начале июня. Господь так много хочет сделать для кыргызов и всей Центральной Азии! Так много любви излить на детей, молодежь и взрослых в этой стране.

Я всем сердцем верю, что когда Бог посылает, Он обеспечивает. Понимаю, что враг будет сильно противиться, придется столкнуться с испытаниями и трудностями на этом пути. Но верю, что Господь вложил это горячее желание и призвание стать Его посланником там, куда Он поведет меня. Всем сердцем убеждена, что невозможно стать счастливым, пока не подчинишься Его призыву и не послушаешься Его голоса, позволив Ему исполнить совершенную и благую волю.

Пожалуйста, молитесь со мной о:

  • Возможности приобрести необходимое количество лекарства (инсулина), понимание того, какое количество покупать и как его перевезти
  • Ежемесячном финансовом обеспечении от Бога в Кыргызстане: аренда жилья, общественный транспорт, питание, нужды служения и т.д.
  • Моей семье, которая остается в Украине – моя мама и младший брат Кирилл, у которого тяжелый переходный возраст
  • Возрастании в послушании и доверии Господу в Его водительстве
  • Божьей работе в моем сердце, подготовке к переезду, способности научиться всему, что Он приготовил для меня перед отъездом в Кыргызстан
Оля Луценко

 

Regular ministry of Calvary Church in Kiev

Служіння бабусям

Служіння бабусям
There are no translations available.

Чаювання – так називають...

Read more...

Прославлення

Прославлення
There are no translations available.

Усе Боже творіння звіщає...

Read more...

Дитяче служіння

Дитяче служіння
There are no translations available.

Дитяче служіння в нашій ...

Read more...

Школа Служіння

Школа Служіння
There are no translations available.

Школа служіння створена ...

Read more...

Театр

Театр
There are no translations available.

Театральне служіння в це...

Read more...

Outreaches

Outreaches

Ми віримо, що головна причина існування Церкви на землі – не...

Read more...

Молодіжка

Молодіжка
There are no translations available.

Молодь церкви це не майб...

Read more...

Клуби Суперкниги

Клуби Суперкниги
There are no translations available.

Створено для дітей віком...

Read more...

Ляльковий театр

Ляльковий театр
There are no translations available.

 Через вистави ляльковог...

Read more...

Want to be up to date?

Клуб Суперкниги

Search

Календар подій

May 2012 June 2012
Mo Tu We Th Fr Sa Su
1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31

Prayer needs

There are no translations available.Моліться за проведення Школи Служіння. Наразі Го...
Pray for God's work in the hearts of the kids, attending the Super Book club meetings in Teremki-1 and Rusanovka ne...
Four missionaries have been sent out and financially supported by our church. All four of them serve in Kyrgyzstan, Central A...
We continue praying and serving people in the neighborhood of Rusanovka and Bereznyaky.
There are no translations available.Молимось  про Боже направлення та забезпечення ...

Sermons

Life Church